2) За завданням нам треба побудувати 6 отворів на осьовій окружності. Ділимо її на 6 рівних частин за допомогою циркуля. Беремо радіус кола, ставимо голку циркуля в верхню точку перетину кола й осьової лінії, робимо засічки. Потім робимо аналогічні побудові з нижньої точки.

3) Через отримані засічки проводимо осьові лініі та будуємо кола отворів.

4) Будуємо кола, які на кресленні буде видно повністю. Якщо є такі радіусі, що дають тільки дуги - будуємо кола тонкими лініями, та будемо наводити дуги після побудови спряжень.
5) З правої сторони кола спрягаються з прямою. проводимо тонкою лінією цю пряму.
6) Для того, щоб отримати точки спряження, опустимо перпендикуляри з центрів кіл на пряму. Між точками наводимо пряму основною товстою лінією.
З центра першого кола описуємо дугу радіусом, що дорівнює сумі радіусів першого кола та радіуса спряження.    З центра другого кола описуємо дугу радіусом, що дорівнює сумі радіусів другого кола та радіуса спряження. Точка перетину цих двох дуг є центром спряження.



9) Зробимо спряження кіл у лівій частині креслення. Це внутрішне спряження кіл.
 З центра першого кола  описують дугу , радіус якої дорівнює різниці радіусів  спряження та радіуса першого кола, а з центра другого кола  описуємо дугу, радіус якої дорівнює різниці радіусів спряження та другого кола. Точка перетину цих дуг є центром спряження.
10) Щоб знайти точки спряження, з'єднують центр спряження з центрами першого та другого кола. Точки перетину кіл з цими прямими (ті, що лежать далі від центру спряження) є точками спряження. Від точки до точки наводимо дугу спряження.
Допоміжні побудови можна не стирати, якщо робити їх олівцем з твердістю 4Т та більше. Можна робити допоміжні побудові за допомогою голки циркуля.
Нанесіть розміри. Креслення готово.